| Chapter 13 |
1 | ¶ Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...
|
2 | Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
|
3 | і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
|
4 | Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
|
5 | О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...
|
6 | Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
|
7 | Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
|
8 | Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
|
9 | Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
|
10 | Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
|
11 | Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
|
12 | Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
|
13 | ¶ Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
|
14 | Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
|
15 | Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
|
16 | І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
|
17 | Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
|
18 | Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
|
19 | Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...
|
20 | Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
|
21 | віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...
|
22 | Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
|
23 | ¶ Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
|
24 | Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
|
25 | Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
|
26 | Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
|
27 | і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
|
28 | і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...
|