Chapter 13

  ¶ Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає. 

  ¶ З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство. 

  ¶ Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль. 

  ¶ Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься. 

  ¶ Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює. 

  ¶ Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника. 

  ¶ Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього. 

  ¶ Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує. 

  ¶ Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне. 

  ¶ Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться. 

  ¶ Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує. 

  ¶ Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя. 

  ¶ Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться. 

  ¶ Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти. 

  ¶ Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них. 

  ¶ Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує. 

  ¶ Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік. 

  ¶ Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він. 

  ¶ Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним. 

  ¶ Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде. 

  ¶ Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром. 

  ¶ Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного. 

  ¶ Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я. 

  ¶ Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання. 

  ¶ Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.