| Chapter 15 |
1 | ¶ Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
|
2 | Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
|
3 | А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
|
4 | Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
|
5 | А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
|
6 | то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
|
7 | Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
|
8 | Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
|
9 | Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...
|
10 | ¶ І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
|
11 | Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
|
12 | Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
|
13 | А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
|
14 | Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...
|
15 | А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
|
16 | А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
|
17 | Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
|
18 | Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
|
19 | Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
|
20 | Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
|
21 | ¶ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
|
22 | І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
|
23 | А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
|
24 | А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
|
25 | А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
|
26 | А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...
|
27 | Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
|
28 | Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.
|
29 | ¶ І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
|
30 | І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
|
31 | А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
|
32 | А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
|
33 | А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
|
34 | А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
|
35 | І Він ізвелів на землі посідати народові.
|
36 | І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
|
37 | І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...
|
38 | Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
|
39 | І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.
|