| Chapter 18 |
1 | ¶ Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?
|
2 | Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
|
3 | та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!
|
4 | Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.
|
5 | І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.
|
6 | Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...
|
7 | ¶ Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!
|
8 | Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.
|
9 | І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.
|
10 | Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.
|
11 | Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.
|
12 | Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?
|
13 | І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих.
|
14 | Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.
|
15 | ¶ А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.
|
16 | А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.
|
17 | А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!
|
18 | Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі.
|
19 | Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
|
20 | Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.
|
21 | ¶ Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?
|
22 | Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
|
23 | Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.
|
24 | Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.
|
25 | А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.
|
26 | Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!
|
27 | І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.
|
28 | А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!
|
29 | А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!
|
30 | Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне.
|
31 | Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.
|
32 | Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.
|
33 | Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?
|
34 | І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.
|
35 | Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.
|