| Chapter 11 |
1 | ¶ Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.
|
2 | А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.
|
3 | Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...
|
4 | Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.
|
5 | А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
|
6 | А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
|
7 | Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.
|
8 | Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?
|
9 | Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.
|
10 | А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.
|
11 | Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.
|
12 | А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.
|
13 | Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.
|
14 | Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.
|
15 | І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.
|
16 | Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.
|
17 | ¶ Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.
|
18 | А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.
|
19 | І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.
|
20 | Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
|
21 | І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...
|
22 | Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!
|
23 | Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!
|
24 | Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.
|
25 | Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.
|
26 | І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?
|
27 | Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.
|
28 | І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!
|
29 | А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.
|
30 | А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.
|
31 | Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.
|
32 | Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!
|
33 | ¶ А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,
|
34 | і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!
|
35 | І закапали сльози Ісусові...
|
36 | А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!
|
37 | А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?
|
38 | Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.
|
39 | Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...
|
40 | Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?
|
41 | І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.
|
42 | Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.
|
43 | І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
|
44 | І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...
|
45 | ¶ І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
|
46 | А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.
|
47 | Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
|
48 | Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!
|
49 | А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,
|
50 | і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!
|
51 | А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,
|
52 | і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.
|
53 | Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.
|
54 | І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.
|
55 | Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.
|
56 | І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?
|
57 | А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.
|